Фото: EPA/UPG
Нафтові танкери Vela (Сінгапур, ліворуч) та Jag Sparrow (Багамські острови, праворуч) пришвартовані біля причалу нафтового
терміналу в порту Санкт-Петербурга, Росія, 26 вересня 2025 року.
Бюджет все тонший, але на війну вистачає
Росіяни заробили на нафті у 2025 році значно менше, ніж розраховували. Ціни на нафту впродовж року стабільно знижувались, говорить фахівець з енергетики, президент Центру глобалістики
“Стратегія ХХI” Михайло Гончар.
“Ми підрахували, що 2025-й став першим роком в історії РФ, коли умовний коефіцієнт – співвідношення воєнних витрат до прибутків від експорту нафти – вперше перевищив 100% і склав 102%.
Росія витратила на війну на 2% більше, ніж заробила на нафті”, – розповідає він.
Прибутки склали близько 157 млрд доларів, а воєнні витрати – 160. Здавалося б, небагато, але ж у 2022-му той коефіцієнт становив усього 27,9%, а решту 70%+ Кремль витрачав на “красиве
життя”.
У 2023 році, за даними Гончара, ситуація вже почала змінюватися – до 62,3%, у 2024-му показник зріс до 77,6%. Якщо ціни на нафту триматимуться на рівні 2025 року, а воєнні витрати
відбуватимуться у запланованому збільшеному обсязі, ніж торік, то складуть 167 млрд і коефіцієнт тоді складе вже 111%, каже експерт з енергетики.
Наповнення бюджету РФ нафтодоларами вже помітно проблематичне, говорить Юлія Павицька,
керівниця Хабу санкційної експертизи Київської школи економіки. Нафтогазові доходи РФ за минулий рік впали аж на 24%, а у січні 2026 року вже були на 50% меншими, ніж у січні 2025-го (в грудні
фіксували “мінус” 43% рік до року).
Фото: news.err.ee
Естонська влада затримала нафтовий танкер, що входить до “тіньового флоту” Росії
“Торік росіяни також були надто оптимістичні щодо цих доходів і закладали надто високу ціну нафти в бюджет, і на цей рік знову заклали ціну Urals $59, тоді як у грудні середня ціна
російської нафти була $41,3 за барель”, – говорить Павицька.
Тут спрацювали і американські санкції, і загалом динаміка на ринку, тож навряд федеральний бюджет отримає заплановане і цьогоріч.
Нафта – це основа російської економіки, попри наявність певних резервів, владі РФ все складніше забезпечувати і ведення війни, і розвиток економіки, каже економіст Іван Ус, головний
консультант Центру зовнішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень. Про це ще кілька місяців тому згадували в публікації ISW.
“А нещодавно The Washington Post писав, що у російської економіки в запасі – три-чотири місяці, – нагадує він. – І дані, які нам надходять з початку поточного року, підтверджують цю
тезу”.
Є, зокрема, витоки приватних розмов голови Центрального банку РФ Ельвіри Набіулліної, де вона висловлює невпевненість в тому, що російська економіка нормально пройде рік, зауважує Ус, і
ці розмови – не на порожньому місці.
Фото: змі окупантів
Глава Центробанку РФ Ельвіра Набіулліна
Росія почала рік з високого дефіциту, бо деякі минулорічні заборгованості перекочували у 2026-й. А з витоків виходить, що в країні вже не спрацьовують різні облігації внутрішнього
державного запозичення і банки активно вдаються до РЕПО (угоди, за якими банки залучають або надають кошти, продаючи цінні папери).
“Щомісяця за РЕПО Центральний банк залучає близько 3 трлн рублів і це дуже критикується багатьма гравцями фінринку РФ. Це завелика цифра (раніше не перевищувала 0,5 трлн), операції
проводять постійно і тому це вважається вважається прихованою емісією грошей”, – каже експерт.
Росія входила у повномасштабну війну з грошовою масою 66 трлн рублів, а зараз має близько 130 трлн. Якби її економіка за цей час зросла вдвічі – це було б нормально, але вона не зросла.
І поява додаткової грошової маси створює ще одне навантаження на інфляцію.
“Яка за перший місяць року і початок лютого вже була на рівні 2,24%, а планувалося, що сягне 4% за весь рік”, – пояснює Іван Ус. Наразі, каже, у бюджеті РФ на 2026-й на обслуговування
боргів закладена вже більша сума, ніж на охорону здоров’я і систему освіти.
“Всі невійськові витрати, програми скорочуються, а з нафтового сектору намагаються витягти максимум, та не виходить”, – говорить Михайло Гончар.
Фото: Олександр Попенко
Михайло Гончар
Це все ще не призводить до зупинки фінансування війни, але стимулює розмови про те, що доведеться чимось жертвувати: не платити пенсії, забирати гроші з банківських рахунків громадян,
підвищувати податки, вигадувати нові збори, зауважує Іван Ус. “Власне, Росія вже так і робить”, – каже він.
Головне, щоб Індія визначилась і ціни не росли
Нафтові доходи Росії вже не ті, що колись, з низки причин. Західні санкції закрили для російської нафти найбільш привабливий і логістично комфортний ринок збуту в ЄС. Щоправда, не
заважають їй експортувати нафту до КНР, Індії, Туреччини, Бразилії, які не підтримують ці санкції, але ці продажі – з більшими накладними витратами, незручні логістично.
“Це все зменшує дохідність операцій з нафтою, але оскільки пріоритет – будь-що наповнювати бюджет війни, то він наповнюється”, – каже Михайло Гончар.
Санкції хоч мають обмежений характер, але діють і опосередковано. Так, наприклад, удари Сил оборони по танкерах так званого тіньового флоту хоч і були одиничними, але підвищили ставки
фрахту і страхування.
Також РФ довелося переорієнтуватися на продажі сирої нафти в першу чергу, хоча нафтопродукти продавати прибутковіше. “Зокрема, тому, що Сили оборони уражають російські НПЗ і наслідки
досить серйозні, але суть навіть не в тому, – пояснює Гончар. – На переробку нафти потрібен час, а гроші потрібні негайно, тож, починаючи з другого півріччя 2025 року, вони стали максимізувати
експорт сировини”.
Дався взнаки тиск США на Індію. “Вона дійсно між двома вогнями, Штати все частіше кажуть: купуйте менше у Росії, а більше – у нас або тих, кого ми контролюємо (натякаючи на Венесуелу)”,
– пояснює Іван Ус.
Фото: УКМЦ
Іван Ус
Наразі позиція Делі ще нечітка: там то відмовляються від російської нафти, то знов її купують. Поставки з РФ до Індії танкерами і так складна задача, а зараз США ще й почали полювання
на судна «тіньового флоту».
“Але все одно Індія, безумовно, шукає можливості отримувати російську нафту, хоч вона для неї і не є критичною, – розповідає кандидат економічних наук Ус. – У 2020 році частка
російської нафти серед усієї імпортованої Індією складала усього 0,4% і країна нормально без неї обходилась”.
Щоб робити певні висновки, треба слідкувати за діями індійців найближчим часом, каже Юлія Павицька.
“Я стримано оптимістично налаштована: угода між Трампом та Моді виглядає переконливо, в січні Індія імпортувала в середньому на день на 33% сирої нафти менше, ніж у 2025 році”, –
розповідає вона.
І помітно, що Індія продовжує заміщати російську нафту альтернативними варіантами. Якщо цей тренд продовжуватиметься, то буде великою проблемою для Москви знайти інших покупців таких
об’ємів нафти. Поки що виручає Китай – він навпаки на 50% збільшив обсяги імпорту російської сировини, порівняно з середніми показниками минулого року, зауважує експертка КШЕ. Але ж Китай вимагає все
більших знижок за готовність працювати з російським товаром.
На Пекін тиснути складніше – до них з РФ прокладено трубопровід і йому така співпраця теж дуже вигідна.
“Класична ситуація монопсонії: єдиний покупець Китай все більше диктує ціни, які його влаштовують, – говорить Іван Ус. – В останні місяці РФ продавала нафту з великими дисконтами: у
листопаді – по 44 долари за барель, у грудні – по 39, у січні – майже по 41 при тому, що собівартість, як вважається – на рівні 45”.
Навряд Китай зможе скуповувати російську нафту безлімітно навіть за безцінь. У нього є внутрішнє безпекове правило: на одну країну-постачальника нафти має припадати не більше 20% усього
імпорту, розповідає Павицька.
Фото: KSE
Юлія Павицька
“За січневими даними, частка Росії вже дорівнювала 16% загального імпорту сирої нафти, – каже експертка. – Певний люфт є, щоб обсяг ще наростити, але навряд КНР порушить своє
правило”.
Росіяни навіть дещо скоротили видобуток нафти – поки некритично. Розуміють, що нафтова кон’юнктура поки несприятлива і прагнуть притримати нафту до кращих часів, вважає Михайло Гончар.
Тому нею переповнені резервуари і плавучі нафтосховища.
“Бо події навколо Ірану викликали тимчасове зростання цін і зараз Кремль в ажіотажному очікуванні, що ось-ось щось трапиться в Перській затоці”, – пояснює експерт з енергетики. Але ці
мрії навряд справдяться: після літнього ірано-ізраїльського конфлікту ціна піднялась на кілька доларів та швидко спала.
Ринок очікувано хвилюється, чи дійсно Іран перекриє Ормузьку протоку і заблокує цим рух близько 20% світового експорту нафти.
“Але якщо ситуація розв’яжеться швидко, то немає структурних передумов для подальшого зростання цін, вони падатимуть”, – переконана Юлія Павицька. Бо на додачу загострюються внутрішні
дискусії на рівні ОПЕК+: з квітня деякі його члени хочуть нарощувати видобуток, оскільки РФ не вибирає свою квоту.
“А Іран, ймовірно, залякує – і вже не вперше”, – каже Гончар.
Фото: EPA/UPG
Контейнеровоз пливе Ормузькою протокою, Об’єднані Арабські Емірати, 23 червня 2025 року.
Для жорстких санкцій – усі умови, була б воля
Ринок зараз перенасичений нафтою і цим ситуація принципово відрізняється від картини майже всіх попередніх років.
“Через що наші партнери й не були готові рухатися активно з енергетичними санкціями, – пояснює Юлія Павицька. – «Цінова стеля» – спроба впливати через заробітки, а не через об’єми
продажів”.
А нині ніщо не заважає переходити до змін, які обмежать безпосередньо об’єми російського експорту, що Україна завзято адвокує.
Росія продовжить робити ставку на нафтові доходи, якщо ЄС зрештою не перейде до політики обмеження можливостей російського нафтового експорту.
“Їй буде тяжко, але спроможеться наповнювати бюджет війни, поки не лусне в якомусь секторі – банківському чи нерухомості”, – говорить і Гончар. Передусім – обмеження руху танкетів “тіньового флоту”.
Якщо приймуть 20-й пакет санкцій, то під обмеження потраплять 640 танкерів.
“Їх не мають порожніми допускати в зону Балтійського моря під завантаження в російських портах, – пояснює експерт. – Це досить комфортна дія, раз ці танкери вже в санкційних списках”. А
Балтика – основний нафтовий хаб РФ.
Капітани танкерів, що порушують санкції США (зокрема, перевозять нафту з Венесуели, РФ чи Ірану), вже під загрозою кримінального переслідування та затримання суден у міжнародних
водах.
“Це те, що мали б зробити в ЄС, але – навряд, бо Греція, Мальта, Кіпр спеціалізуються на танкерних перевезеннях і все блокуватимуть”, – міркує Гончар. Та ніщо не заважає групі країн
Балтійського моря таке рішення ухвалити.
Фото: Janne Järvinen / Yle
Танкер Prometheus Energy під прапором Маршаллових Островів, стоїть на якорі.
Багато залежатиме від того, чи слідкуватимуть американці за дотриманням санкцій, зокрема, накладених на “Роснефть” та “Лукойл”, каже Павицька, бо в результаті вже відчутно зріс дисконт
на російську нафту (до 25 доларів) і частка цих компаній як експортерів сильно знизилась.
“Та ми ідентифікували щонайменше п’ять нових компаній, які замістили їхні об’єми, і дуже важливо, щоб американці включили механізм вторинних санкцій і поширили на ці компанії”, –
говорить експертка КШЕ. Найперший кандидат – REDWOOD GLOBAL SUPPLY FZ-LLC, зареєстрована в ОАЕ: найактивніше перехоплює об’єми, раніше експортовані підсанкційними “Роснефть” і “Лукойл”.
Найжвавіша дискусія в ЄС зараз точиться щодо повної заборони сервісів (страховка, фрахт, танкери) для російської сирої нафти, яку намагаються включити в черговий пакет санкцій. Зараз 25% усієї сирої нафти РФ перевозить з використанням сервісів від країн G-7. Наразі, за
словами Юлії Павицької, ще не зрозуміло, якими будуть способи втілення, перехідний період тощо.
“Ми наполягаємо, щоб це був повноцінний бан на нафту і нафтопродукти. Хоч нафтопродукти й складають 35% експорту, та 75% усього морського експорту нафтопродуктів здійснюється із
залученням західних компаній”, – пояснює експертка.
Відповідно, і залежність РФ від них значніша. Така різниця виникла, бо цінова стеля надто висока і у РФ менше стимулу використовувати “тіньовий флот” саме для перевезення
нафтопродуктів, коли можна й “білий”.
Фото: ЕРА/UPG
Російський нафтовий танкер «Усть Луга» неподалік Осло, 25 квітня 2022 року.
“Сподіваємося, ЄС знайде шлях це запровадити, бо заборона на сервіси буде впливати на об’єми і можливості фізично транспортувати сиру нафту і на дисконт”, – говорить вона.
Необхідно, щоб рішення скоординували і підтримали країни “Великої сімки”, та позиція США поки незрозуміла.
Заборона на морські сервіси має йти в ногу з продовженням кампанії проти “тіньового флоту” – санкціонування суден і усієї екосистеми цього флоту з фокусом на компанії, які допомагають
функціонувати танкерам, що вже під санкціями Великої Британії та ЄС. І потрібно, щоб наші партнери нарешті
знайшли прийнятний для них юридично спосіб перехоплювати і затримувати “тіньові” танкери.
“Щоб ми врешті побачили бодай першу конфіскацію – якщо не танкера, то хоча б його нафти, як пропонували британці, – говорить Павицька. – Ці механізми напрацьовують”.
Важливо також санкціонувати кілька портів в третіх країнах – це знизить їх готовність продовжувати торгівлю з РФ, також від ЄС з нетерпінням чекають санкціонування “Лукойл”. Та у
компанії дуже багато активів в Євросоюзі.
Фото: EPA/UPG
Автозаправка «Лукойл» на автомагістралі між Тетово та Скоп’є, Республіка Північна Македонія, 28 жовтня 2025 року.
“Загалом ситуація виглядає для Росії загрозливо, та хтозна, чия воля візьме гору: консолідована політична Євросоюзу чи воля Кремля і далі залякувати європейців, що досі вдавалось”, –
каже Михайло Гончар.
Особливо добре діє апеляція до міжнародного морського права – мовляв, немає механізму обмеження свободи мореплавства. “І європейці, на жаль, на ці аргументи ведуться”, – констатує
президент Центру глобалістики.
Ризик зустріти опір певних країн дійсно є. І реакція Греції з Мальтою передбачувана. “Але ці країни зможуть спокійно замістити російські об’єми нафти (з погляду послуг) нормальною
нафтою, – говорить Юлія Павицька. – І для них це має бути зі стратегічної точки зору важливіше, ніж працювати з російською, яка постійно під ризиком розширення санкцій”.
На думку експертки, ЄС цілком здатен знайти механізми реалізувати свою політику. Так, завжди є можливість йти шляхом торговельних обмежень, а не санкційних пакетів, і тоді потрібні не
100% голосів, а тільки більшість.
“Це точно буде нелегке рішення, і активні дискусії вже точаться, – розповідає Павицька. – Найближчі тиждень-два будуть вирішальними”.