Крок відчаю словацького прем’єра
Багаторічна угорська експансія на ринок пального призвела до того, що Словаччина стала критично залежною від сусідньої країни. Найбільший нафтопереробний завод біля Братислави словацький лише номінально, ним володіє компанія MOL. Ця корпорація є підконтрольною Віктору Орбану та його близькому оточенню.
Роберт Фіцо повис на дуже незручному політичному шпагаті. З одного боку, він мусить виконувати забаганки Росії та Угорщини. З іншого, сильно сваритися з Єврокомісією також не воліє. Однак Фіцо точно не є жертвою ситуації, цей словацький політик свідомо вів свою країну у обійми до Москви.
Що в Словаччини, що в Угорщини були всі можливості позбутися нафтової залежності від Путіна. Однак чинні уряди цих держав таку можливість відкидають. Хоча альтернативні шляхи постачання та продавці на ринку таки є. Так само як і вдалий приклад: Чехія, яка повністю відмовилася від постачання з РФ. І, до речі, у цій країні не сталося ніякого нетипово високого подорожчання бензину чи солярки.
Фото: EPA/UPG
Прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо під час неформальної робочої зустрічі лідерів ЄС у замку Алден Бізен у Бельгії, 12 лютого 2026 р.
Зупинка нафтопроводу «Дружба» внаслідок російського удару, спричинила нову хвилю істерики в Будапешті та Братиславі. Ні Орбан, ні Фіцо за місяць так і не спромоглися бодай словесно засудити обстріл, який скоїла Росія. Ба більше, ці два політичних режими не шукають альтернативних продавців, а наполягають на транспортування нафти саме з РФ.
Словацький прем’єр перейшов на новий рівень погроз українській владі. Водночас Роберт Фіцо вразив неоковирністю своїх висловлювань. Урядовець пригрозив зупинити постачання електроенергії до України. Але ці слова Фіцо — цілковитий блеф. Бо у потоці звинувачень України, словацький прем’єр сам ж визнав свою безпорадність.
«Ми не повинні відновлювати транзит нафти і піддаватися на цей шантаж. Йде війна, було вбито 247 енергетиків. У нас дефіцит електроенергії, а ми витрачали її на прокачування російської нафти. Ми не можемо фінансувати агресію при самих себе. Угорці та словаки знову знайдуть якусь причину, щоби нам виставляти претензії, бо це російська гра. Угорщина та Словаччина робить рівно те, що хоче Росія», — каже директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко.
Отже, Роберт Фіцо погрожує зупинити не імпорт електроенергії до України, а лишень аварійну допомогу. Словацький урядовець наводить цифри: мовляв, у січні таких постачань було вдвічі більше, ніж за весь минулий рік.
Але водночас Фіцо визнав, що самотужки зупинити аварійну допомогу Україні не може. Тому звертається з таким проханням до оператора системи передачі електроенергії Словаччини SEPS. Власником 100% акцій цієї компанії є держава у особі Міністерства фінансів Словаччини.
Фото: el-instaenergo.cz
Підстанція SEPS у м Рімавська Собота, Словацька Республіка
Однак усне «прохання» не надавати Україні аварійної допомоги з точки зору закону є абсолютно нікчемним.
Оператор системи передачі електроенергії Словаччини SEPS — це незалежне від уряду підприємство, яке має керуватися не політичними заявами, а правилами загальноєвропейського ринку.
Співпраця на ринку електроенергії Європи відбувається не між двома країнами. А між операторами енергосистем України та Словаччини. Угода про надання чи отримання аварійної допомоги між «Укренерго» і SEPS залишається чинною. Про розірвання контракту словацька сторона не попереджала. Але водночас 23 лютого «Укренерго» отримало від оператора системи передачі Словаччини лист про перегляд умов оплати за постачання аварійної допомоги. Пропозицію українська сторона ще оцінює.
«Заяви Фіцо — це звичайне базікання. Йому ж уже пояснили, що він не може заборонити здійснювати постачання електроенергії. Ну просить прем’єр не надавати аварійну допомогу Україні. Але на якій підставі оператор має це зробити? Офіційний документів немає. Якщо їх ухвалять, то це буде підставою після їхнього звільнення порушити кримінальні провадження про перевищення повноважень чи щось інше. Думаю, там буде достатньо статей», — каже фахівець галузі енергетики Геннадій Рябцев.
Аварійна допомога — це не комерційний імпорт
На ситуацію у енергосистемі не вплине, — в «Укренерго» відреагували на потенційне припинення аварійної допомоги від Словаччини. Адже її з цієї держави Україна просила вкрай рідко, востаннє — ще понад місяць тому. Що, до речі, цілком спростовує слова Роберта Фіцо.
Аварійна допомога — це не звичайний комерційний імпорт. Його здійснюють трейдери двох країн. Це — приватні компанії, для яких виконання угод є пріоритетним, бо у іншому випадку доведеться платити чималі штрафи. Уряд Роберта Фіцо не може жодним чином впливати на трейдерів, які здебільшого є компаніями з іноземними інвестиціями. Тиск на тих може завдати словацькому уряду як репутаційних, так і реальних фінансових втрат.
Фото: EPA/UPG
«Угоди укладаються між українськими та європейськими трейдерами. Це не обов’язково мають бути саме словацькі компанії, ми працюємо з багатьма країнами. І завдання Словаччини просто її транспортувати», — пояснює Володимир Омельченко.
Аварійна ж допомога — це зовсім інший механізм, який за обсягами постачання вдесятеро нижчий від комерційного імпорту. Мова про приблизно 250 МВт потужності.
Енергосистема держави не може завжди стабільного функціонувати, надто в умовах постійних російських атак. Час-од-часу у ній може виникати спонтанний дефіцит. У таких умовах у оператора енергосистеми є три головних опції. Перша — увімкнути додаткову генерацію, здебільшого мова про маневрувальні теплові станції. Друга — попросити аварійної допомоги з енергосистем країн-сусідок. І третя опція — вимкнути споживачів.
Аварійна допомога — це найдорожча електроенергія на ринку, її вартість може вдвічі перевищувати комерційні контракти. Угода про взаємодопомогу діє між «Укренерго» та операторами усіх сусідніх країн, що входять до ЄС. І потрібні ці контракти не лише для України.
По-перше, за час повномасштабного вторгнення польський оператор мережі просив допомоги в «Укренерго». По-друге, застосовувати цей механізм можна не лише під час дефіциту. Коли у державі виникає надлишок електроенергії, а спожити її ніде — це також доволі небезпечний процес.
«Словаччина (у вигляді Фіцо) стріляє собі в ногу заявами про припинення експорту електроенергії в Україну. Румунія та Польща вже заявили про готовність замістити обсяги електроенергії зі Словаччини. Агенти Кремля в ЄС можуть і далі копати собі яму, в якій самі себе і закопають своїми протиправними діями», — каже колишня секретарка комітету Верховної Ради з питань енергетики Вікторія Войціцька.
Фото: facebook/Вікторія Войціцька
Вікторія Войціцька на фоні Рівненської АЕС
Енергооператори Румунії та Польщі й справді миттєво відреагували на можливе припинення постачання зі Словаччини. Ці дві держави готові ще тісніше працювати з «Укренерго». І це не лише солідарність з Україною, а й природний економічний зиск.
Аварійна допомога зі Словаччини, якщо й надходила у певні періоди, то її частка у загальних місячних закупівлях з-за кордону складала менше 1 %.
Але у цій історії із заявами Фіцо потрібно врахувати ще один важливий фактор — внутрішньополітичну ситуація у самій Словаччині. Стан теперішнього уряду доволі хиткий, вибори йому не загрожують. Однак спорадично у Словаччині виникають потужні протести проти уряду, торік їх були десятки. Вочевидь різкими антиукраїнськими заявами Роберт Фіцо намагається також зацементувати власний електорат.
Україна має козирі, Фіцо це розуміє
В ніч повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року, енергосистема України відʼєдналася від російсько-білоруської. А вже у березні Україна стала частиною об’єднаної мережі Європи. Це неодноразово допомагало державі пережити найважчі часи для енергетики, коли росіяни атакували десятки об’єктів.
Згодом «Укренерго» стало членом з правом голосу у Європейській мережі операторів систем передачі електроенергії (ENTSO-E). До цієї організації входять оператори мережі з чотирьох десятків країн континенту.
ENTSO-E — це організація зі штаб квартирою у Брюсселі, що покликана поліпшити координацію між країнами, а також — сприяти впровадженню загальноєвропейської енергетичної політик. Однак Європейська мережі операторів є незалежною організацією, на яку не мають визначального впливу ані національні уряди, ані Єврокомісія.
У ENTSO-E рішення ухвалюють на спільному засіданні, і роль України у організації дуже значна.
«Укренерго в цій організації має пʼятий за вагою голос, словацький оператор SEPS — у другій двадцятці», — пише колишній керівник «Укренерго» Володимир Кудрицький.
Фото: Зоряна Стельмах
колишній очільник Укренерго Володимир Кудрицький
Кожен із операторів енергосистем працює за загальноєвропейськими правилами, тому не може підпорядковуватися локальному законодавству. Якщо ж Роберт Фіцо таки змусить словацького оператора зупинити постачання, то Україна має значні важелі впливу. За таких умов «Укренерго» має ініціювати позбавлення Словаччини голосу у ENTSO-E, вважає Володимир Кудрицький. А ще — це може бути підставою для втрати словаками сертифікації. Але під час всіх цих процесів постачання електроенергії до України все одно повинні продовжуватися.
У Міністерстві економіки Словаччини заявили, що Україна знову перенесла дату відновлення роботи трубопроводу «Дружба», цього разу на 25 лютого. Це стандартна процедура, яка не означає, що російська нафта знову потече до Угорщини та Словаччини.
Наприкінці січня росіяни зруйнували найбільший нафтовий резервуар у нашій державі, він і був частиною інфраструктури «Дружби». Руйнування настільки потужні, що терміни відновлення об’єкту досі невідомі. І саме це викликає істерику Орбана та Фіцо.
Угорщина вже заблокувала виділення Україна 90 млрд євро від Євросоюзу. Фіцо та Орбан також заборонили постачати до нашої держави пальне (це жодним чином не вплине на ринок). Угорщина також погрожує зупинити експорт електроенергії та транзит газу.
«Словаччина та Угорщина заробляють на російські нафті великі гроші. Це, звісно, закрита комерційна інформація, але по ринку вже давно ходять чутки, що загальна знижки для їхніх НПЗ складають 15-20 % від загальної ціни. А це дуже значний грошовий потік і для пана Орбана, і для пана Фіцо. Це явно щось особисте, бо вони вже стільки років захищають російську нафту, люди відпрацьовують», — каже директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко.
Чи зобов’язана Україна відновити прокачування російської нафти до Угорщини та Словаччини? З одного боку, формально угоду про транзит досі не розірвали, вона діє до кінця 2029 року. Але з іншого — Україна має всі підстави не виконувати зобов’язання, і на це є кілька причин.
По-перше, це саме Росія зруйнувала стратегічний об’єкт на Львівщині, що і фізично зупинило транзит. І Україна не зобов’язана провести ремонти у якийсь конкретний термін. По-друге, Угода про асоціацію з ЄС містить норму про дострокове припинення дії угод у разі настання форс мажорів. І повномасштабна війна точно відповідає такому формулюванню.
Фото: ДСНС
Рятувальники гасять пожежу, яка виникла внаслідок атаки РФ по Львівщині, 27 січня 2026 р.
«Що робимо далі? Я б нарешті застосував 472 статтю і перервав би контракт між “Укртранснафтою” та “Транснєфтю” на постачання російської нафти через українську територію. Скільки вже можна з цим тягнути? Цю нафтову пухлину треба хірургічно вирізати. Це не просто розірвання у односторонньому порядку. Надсилається офіційна нота. Ця стаття Угоди про асоціацію передбачає, що у разі війни ми можемо припиняти виконання будь-якого контакту», — вважає Геннадій Рябцев.
По-третє, навіть в умовах війни Україна запропонувала Угорщині та Словаччині альтернативу. Орбан та Фіцо можуть скористатися для постачання нафти трубопроводом «Одеса-Броди». Таким чином українська влада все ж намагається вирішити проблему. Щоправда поки незрозумілими є два моменти: якою є реакція урядів Угорщини та Словаччини на таку пропозицію. А також — мова про постачання через Одесу саме російської нафти чи все ж ресурсу з інших держав.
Насправді Угорщина та Словаччина вже давно могли б вирішити свої нафтові проблеми. Не довелося б використовувати ресурс із стратегічних державних запасів, припиняти експорт пального чи остерігатися його дефіциту всередині країн.
Постачати нафту ці дві держави можуть через Хорватію. Цей напрямок зміг би перекрити понад 80 % від потреби угорських та словацьких НПЗ. Однак Орбан та Фіцо відмовилися працювати з Хорватією, бо вимагають постачання нафти саме з Росії.